А в Парижі дощ …

paris_featured

Париж… Він може подобатися, а може викликати ненависть чи нерозуміння. Але безперечно це те місто, куди варто поїхати хоча б раз у житті. Це одна з найбільш відвідуваних точок на планеті: за різними версіями рейтингів Париж посідає від першого по третє місце по кількості туристів.

І ось, у квітні, настала і наша черга відвідати Париж!  Цьому посприяла дуже вигідна пропозиція від одного із лоукостів. Аж перед самою поїздкою виявилось, що квітень один із самих несприятливих періодів для подорожі, оскільки в цьому місяці випадає дуже багато дощів. І на весь період нашого перебування в Парижі прогноз був один: ДОЩ.

 

♦ TIP: У Британського лоукоста EasyJet діє правило : чим раніше купуєш, тим дешевші квитки. Для прикладу, свої квитки KRK-CDG-KRK ми придбали за 6 місяців до подорожі по 20€.

♦ TIP:  Високий сезон у Парижі: з червня по жовтень. Низький: з січня по березень. Середній: квітень-травень і листопад-грудень.

 

Париж для більшості туристів починається із аеропорта Шарль де Голя.  Це другий найбільший аеропорт Європи ( після Лондонського Хітроу). Збудований він у 1974 році. Про нього в мене склалось двояке враження : з одного боку, це величезна, добре продумана конструкція, яка обслуговує значну кількість людей, а з іншого – якийсь він витягнутий із минулого. Враження таке, що після завершення будівництва тут нічого не змінювали.

З міського транспорту ми використовували метро і електрички. До речі, в Парижі дуже гарно розвинена і продумана саме ця система. Що сподобалось: на кожній центральній станції метро стоять працівники, які “шукають” спантеличених людей і допомагають їм вибрати поїзд чи лінію метро чистою англійською мовою.

 

♦ TIP: Їдучи на метро треба обов’язково зберігати квиток до кінця подорожі, оскільки на виході стоять турнікети. А штраф при втраті талончика – від 35 євро.

 

А ще я знайшла один дуже корисний ресурс –  Paris by train. Тут в дуже простій і доступній формі міститься вся інформація про користування поїздами в Парижі. Є навіть фотогіди, типу: “Як купити квиток в аеропорту”, “Де подивитися напрямок поїзду” і т.д. Створив цей сайт Канадський програміст, що зараз живе в Парижі. Одного дня він стомився відповідати на листи друзям і знайомим із одними і тими ж запитаннями з приводу транспорту в Парижі. В результаті: посортував ці запитання і зробив ресурс. Супер. Просто і доступно. Дякуємо тобі, Ben Lam.

Ще один хороший спосіб пересування по місту – Velib.  Це міська велосипедна мережа. Принцип роботи простий: береш велосипед на одній парковці і залишаєш його на будь-якій іншій із 1800 Паризьких станцій, що розташовані приблизно кожні 300м одна від одної. Денний абонемент коштує 1.7€. Перші півгодини катання безкоштовні. Що подобається: користуватися цим транспортом можуть навіть туристи, на відміну від аналогічного в Барселоні. На жаль, ми так і не спробували ці велосипеди. Зашкодила мінлива погода (дощ змінював сонце по 7-10 разів в день) і відсутність дитячих крісел. До речі, у мене склалось  таке враження, що цей вид транспорту не дуже популярний і серед самих Парижан: за весь час перебування ми бачили лише 5 людей на велосипедах.

DSC03128 DSC03127

♦ TIP: У системи Velib на сайті є багато корисної інформації для користування цим сервісом. Денні абонементи також варто купляти он-лайн.

 

У грудні 2011 року в Парижі реалізували першу електрокарову програму Autolib’ . Схема користування така ж, як у Velib, тільки ціни трохи інші: 6-7€  за годину. Ці машинки можуть проїхати максимум 250 км без дозарядки. По місту є близько 1000 станцій Autolib.

DSC03320

 

Готель в Парижі виявилось знайти значно важче, ніж авіаквитки. Хотілося в центрі, а центр тут поняття дууууже розтягнуте. В результаті довгих і складних пошуків ми зупинились на: Adagio Paris Tour Eiffel . Враження від цього готелю позитивне. При бронюванні за 4 місяці наперед ми зекономили 200€. Єдине розчарування: номер нам видали з виглядом на Сену, а не на Вежу 🙁 . Зате в ньому було дитяче ліжечко, крісло для годування немовлят,  повноцінний кухонний куточок з посудомийною машиною, і мікрохвильовкою.  Басейн в готелі невеликий, але достатній для величезного задоволення Левика.  З мінусів можна назвати лише  дуже малий розмір кімнати, відкидне ліжко. Але це стає зовсім не суттєвим фактом, якщо врахувати що ми в ньому лише ночували.

DSC03027 DSC03029

♦ TIP: Так як поняття “Центр” у Парижі дуже велике, то проживання можна бронювати у будь-якому із перших дев’яти районах. Головним критерієм тут буде близькість до  станції Метро.

 

Все. Кінець практичної частини розповіді, розпочинаємо пригодницьку.

 

Париж MUST SEES. День 2.

П’ятниця, восьма ранку. У нашому райончику всі люди поспішають на роботу і, немов мурашки, по черзі ховаються в метро. А наша сім’я розпочинає свій пішохідний маршрут по центру Парижа.

 

♦ TIP:  TripAdvisor зробив дуже класну аплікацію з офлайн картами та можливістю добавляти цікаві місця собі в улюблений список. Причому списки місць постійно обновлюються і люди добавляють свої фотографії з коментарями до них. Також по їхніх картах зручно ходити з телефоном/планшетом,  у  якого є GPS модуль.

 

При слові Париж у більшості людей виникає думка про La Tour Eiffel – його візитну картку. Вежа була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року. Її збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам, це рішення було скасоване. У 2009 році вона стала найфотографованішою туристичною пам’яткою світу. Для нас Ейфелева вежа – це як своєрідний символ Парижу, який “переслідував” нас щодня, оскільки ми жили поблизу.  У зв’язку із цим і появилась наведена нижче підбірка фотографій “різної” вежі.

DSC03034 DSC03037 DSC03102 DSC03205 DSC03186 DSC03172 DSC03231 DSC03232 DSC03239DSC03106 DSC03240 DSC03300 DSC03367 DSC03370

Між вежею і військовою школою розташувався красивий парк – Марсове поле (Champ de Mars) , названий на честь Бога війни Марса. Тут нас застає дощик і доводиться йти далі….

Наступна цікава споруда на нашому шляху – Дім Інвалідів (Les Invalides). Це комплекс будівель та споруд, що включає в себе музеї, монументи і є пам’яткою військової історії Франції. Його збудував король Франції Людовик XIV як притулок для ветеранів своїх війн. На даний момент тут похований Наполеон Бонопарт і ще деякі відомі французькі діячі. Сюди можна зайти всередину в дворик подивитися, але нам чомусь не хотілося.

DSC03117 DSC03118 DSC03119 DSC03114

Далі прогулюємося по набережній. Мене завжди цікавило питання: “Звідки в нас появилась “мода” вішати колодки на мостах?”. Не знаю, чи саме з Франції це прийшло до нас, але в Парижі мостів дуже багато і всі металеві  прикрашені цими атрибутами “вічного кохання”. Підприємливі люди  навіть на цьому роблять бізнес: продають колодки і відразу викарбовують надпис.

DSC03132 DSC03134DSC03133

DSC03126

А ще тут ходять студенти і збирають підписи. Причому з туристами спілкуються на англійській мові – просять допомогти їм “пропхати” якесь рішення. Цікаво, чи хтось потім перевіряє їхні списки? І чим підписи іноземних туристів відрізняються від придуманих(фальшивих) підписів.

Трапляються тут і шахраї/шахрайки із звертанням: “Погляньте, ви загубили перстень!”. Схема їх дій настільки стандартна, що навіть описана в Lonely Planet.

DSC03129 DSC03124 DSC03130

Паризькі мости – це окрема тема, гідна цілої розповіді. Кожен із них має свою історію, не подібний на інший і вартий довгого розглядання. Я  ж зупинюся тільки на “Новому” мості (Pont Neuf ) – насправді найстарішому в Парижі.  Він з’єднує два береги Сени із островом Сіте (Île de la Cité). Дуже довгий час це був найширший і єдиний кам’яний міст у Парижі. З ним  у нас вийшла одна цікава ситуація. До подорожі я не подивилась фотографій і уявляла собі його зовсім іншим. Гуляючи по набережній – я його шукала, але прямого вказівника не було. Натомість траплялися назви, пов’язані з ним: вулиці, кафешки, метро. В результаті – ми йшли цим мостом, але тільки зараз я зрозуміла, що це був він. Тому і його фотографій немає.

DSC03122 DSC03339DSC03361

Інша невідповідність реальності з моєю уявою – острів Сіте. Він насправді значно більший. Цей острів вважається серцем Парижу і Франції. Навіть дорожні відстані в країні рахуються від  точки 0 km, яка розташована на Place du Parvis de Notre-Dame на Сіте. З давніх давен цей острів має важливе політичне і військове значення.

Побачити Собор Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris)  хотілось ще зі шкільних часів, після прочитання одноіменного твору Гюго. Цей собор – класичний приклад Французької готичної архітектури. Почали його будувати в 1163 році і закінчили аж через 230 років. Але, як на мене, ніщо особливо не вирізняє його з цілої “лінійки” побратимів, розташованих у різних куточках Європи. Великий плюс для нього – всередину пускають всіх охочих і безкоштовно.

DSC03137 DSC03141 DSC03142 DSC03143

На лівому березі Сени в п’ятому і шостому регіонах Парижу розташований Латинський квартал (Quartier latin) з дуже приємною атмосферою, вузенькими вуличками, оригінальними французькими кафешками. Центральним бульваром цього кварталу є Boulevard Saint-Michel. Не можу втриматися, щоб не навести діалог, який чомусь пам’ятаю ще з першого уроку французької мови:

" 1- Pardon, madame. Où est le metro Saint-Michel ? 
 2- Le métro Saint-Michel ? Attendez une minute.
 3- Nous sommes au boulevard Saint-Michel. La fontaine est là-bas. 
....."
DSC03138 DSC03150
DSC03162

Також цей квартал славиться своїм студенським життям: тут знаходиться один із найстаріших університетів у Європі – Сорбонна (la Sorbonne) і ще кілька корпусів різних інститутів. Він і назву свою отримав через те, що в Середньовіччі у вищих навчальних закладах основною мовою викладання була Латинська. Стосовно кафешок – раджу скористалися можливістю смачно і недорого тут поїсти.

DSC03155 DSC03152

Люксембургський сад (Jardin du Luxembourg ) – це другий по величині публічний парк у Парижі. Відомий він ще й тим, що в його Люксембургському Палаці засідає Французький сенат ( тільки тепер я зрозуміла, чому на вхідних воротах стоїть охорона).  Сам парк дуже красивий: і фонтани, і цікаві статуї, і крісла для відпочинку…. Проте, найбільше в ньому нам сподобався величезний дитячий майданчик, який складається з кількох зон для дітей різного віку. Ми провели на ньому годину і за цей час навіть не встигли оглянути всі гірки і качельки, не те що попробувати.

DSC03156 DSC03160 DSC03163 DSC03165 DSC03168

Лувр (Musée du Louvre) –  один із найбільших музеїв світу. Його виставкова площа складає 60 тисяч квадратних метрів, і на ній представлені понад 380 тисяч об’єктів мистецтва. Середня кількість відвідувачів – 15 тисяч в день!!!! Так як ми були з Левиком, то обмежилися спогляданням фасаду будівлі і скляних пірамід, які розташовані в дворі. Відразу біля Луврського палацу розміщена Arc de Triomphe du Carrousel. Не плутаємо її з відомою тріумфальною аркою. Збудована Арка в 1806 році честь перемог Наполеона і є приблизно вдвічі меншою від своєї відомої “сестри”.

DSC03179 DSC03184

Пройшовши через арку, потрапляємо на Place de la Concorde (площа Злагоди) – найбільшу площу у Французькій столиці. Спочатку її збудували і назвали в честь короля Louis XV. Під час Французької революції статую короля зруйнували і площу переназвали в “Place de la Révolution”. Після того тут відбувалось ще багато подій, які вплинули на історію Франції. У зв’язку із цим площу знову перейменували і назвали площею Злагоди. ЇЇ точно не сплутаєш ні з чим, оскільки в центрі знаходиться гігантський Єгипетський обеліск, який уряд Єгипту подарував Франції у 19-му столітті.

DSC03185 DSC03187

Настала черга найвідомішої вулиці Парижу – Avenue des Champs-Élysées. З історії: “Єлисейські поля – прекрасні поля блаженних у потойбічному світі на березі річки. Сюди після закінчення тілесного життя потрапляють улюблені богами герої. На “островах блаженних” царює вічна весна, тут немає ні хвороб, ні страждань. ” Сьогодні Паризькі Єлисейські поля – це широчезна вулиця (71м) на якій зосереджені банки, офіси авіакомпаній, виставкові вітрини автомобілів, редакції газет, кінотеатри, ресторани та безліч різних магазинів. На цьому клаптику землі довжиною 1.91 км найдорожчі ціни на нерухомість у світі :-).  Прогулялись ми по полям, як по одному з MUST SEES Places. Але, як на мене, тут нічого особливого немає.

DSC03188 DSC03193 DSC03191 DSC03194

DSC03219

Ні, особливе таки є: ця Авеню завершується другою візитною карточкою Парижу – Тріумфальної аркою (Arc de Triomphe de l’Étoile). Для того, щоб її сфотографувати, доводиться виходити на середину дороги і ставати на маленьке підвищення для світлофора. Цю Арку також побудували за часи Наполеона. Розміщується вона в центрі площі Place Charles de Gaulle.  Ми, як любителі подивитись на місто з висоти пташиного польоту, не могли пропустити можливість піднятися на тріумфальну арку. Вигляд зверху – просто неймовірний. Це єдине місце, де можна роздивитися кожну із 12 вулиць, які, як промені сонця, розходяться від площі у різні сторони.

DSC03195 DSC03198 DSC03206 DSC03208 DSC03211 DSC03212 DSC03216 DSC03217 DSC03222 DSC03197

 

♦ TIP:  Стандартно на верх Тріумфальної арки піднімаються по гвинтовій драбині. Але туди також їздить ліфт, яким по проханню можна скористатися туристам з маленькими дітьми.

 

Далі по курсу – Palais du Trocadéro, що розташований по другу сторону річки від Tour Eiffel. Це місце, мабуть, найбільш відоме тим, що тут найзручніше зробити фотографію типу “Я і Ейфелева вежа”.  Для мене воно ще запам’яталось “дикими” цінами в навколишніх ресторанах.

DSC03226

Вечір. І знову Ейфелева вежа! Але цього разу піднімаємося на третій поверх – на висоту 276м. 21:30 – єдиний час, на який були доступні 2 он-лайн квитки. Серед всіх архітектурних споруд Парижу ця сподобалась мені найбільше. А вигляд зверху – просто неймовірне відчуття величі, краси… Тепер розумію, що не даремно ці всі люди стоять в таких довжелезних чергах за квитками. Якісних фотографій зробити не вдалося, та і не передали б вони цього відчуття. Тому виставлю кілька таких-собі…

DSC03250 DSC03266 DSC03256 DSC03254 DSC03253 DSC03268

 

♦ TIP: Lonely Planet радять, збираючись в Париж, в першу чергу придбати он-лайн квитки на Ейфелеву вежу і в Лувр. Тут я з ними на 100% згідна. Не знаю, як там з Лувром, а черга в каси під вежею займає всю вільну площу під нею. Квитки бажано купляти чим пошвидше, запланувавши день і годину відвідання, оскільки кількість місць на сайті обмежена. Дітям до 3-х років вхід безкоштовний.

 

На вежі Левик успішно заснув в рюкзачку – тож ми змогли сміливо спускатися вниз по сходах. Точніше до 2-го поверху ліфтом , а звідти вже сходами.  Такий спуск  також дуже цікавий: ми роздивлялися металеві деталі вежі та з’єднання між ними з середини.  Хочеться подякувати Густаву Ейфелю – таке придумати, запроектувати, а потім щей за 2 роки збудувати ! Круто! Трапляються генії серед людей 🙂

На такій позитивній ноті і закінчилася наша 27 кілометрова прогулянка по центру Парижа.

 

Старий Париж. Наступний день.

Що таке Монмартр? Гора Монмартр (Montmartre) – найвища точка Парижу. І на даний момент, це одне з найбільших його туристичних місць.   По кількості відвідувачів воно стоїть в одному ряду з Лувром .  “Толпи” туристів в основному збираються біля Базиліки Сакре Кер (Basilique du Sacré Cœur) і на площі дю Тертр (Place du Tertre). 

DSC03294 DSC03286 DSC03285 DSC03301

Монмарт окупований художниками-портретистами, карикатуристами, які пропонують свої роботи.  Також, у цьому районі знаходиться відоме кабаре “Червоний млин” (“Moulin Rouge”). За ним – Паризький квартал червоних ліхтарів.  Але ці “ліхтарі” зовсім не такі розпусні, як Амстердамські. А може просто добре маскуються? 🙂 Трішки далі розташована Moulin de la Galette – єдиний зерновий млин, який зберігся з 15 століття.

DSC03309 DSC03310

DSC03281 DSC03307

DSC03305 DSC03306

♦ TIP:  Піднятись на Монмартр можна пішки дорогою, або скоротити по сходах, або ж на фунікулері від площі St-Pierre до вулиці Cardinal Dubois. Квитки на фунікулер – такі ж як на метро Zone 1.

DSC03298 DSC03288

 

Café des deux moulins – кафе “Два млини” – своєю популярністю мало чим поступається “Червоному млину”.  Саме тут по сюжету фільму працювала “Амелі”.  А сам фільм знімався на Монмартрі.  Мабуть це додає цьому району ще більшої популярності….

DSC03275

Найбільше мені подобається Монмартрівська атмосфера старого Парижу. Тут можна довго гуляти, блукаючи старими, вузенькими вуличками, встеленими бруківкою. Тут можна стояти на сходах перед Сакре-Кером і милуватися панорамою всього Парижу під ноти скрипки вуличних музикантів.  Тут можна зайти в одну з кафешок, де снідають французи і попробувати їхні справжні круасани з кавою (Вони настільки смачні, що я після подорожі в Париж більше не купляю вдома круасанів – щоб не псувати враження). Тут можна поласувати сиром в одній з Fromagerie. А ще – тут Париж зовсім інший, якийсь романтичніший і  мабуть більше подібний на той образ, який вималювався в моїй уяві, читаючи книжки, чи вивчаючи історію Франції.

DSC03292 DSC03282 DSC03283 DSC03289 DSC03290

DSC03279 DSC03302

 

♦ TIP:  Круасан. Незважаючи на те, що придумали його не французи, круасан – традиційний для французької кухні хлібо-булочний виріб з листкового тіста. Справжній французький круасан печуть з маслом в середині. Через це до столу його подають гарячим. А додатки, наприклад, шоколад чи джем  всередину не кладуть – вони завжди окремо на столі.

♦ TIP:  Для того, щоб відчути романтичну атмосферу старого Парижу на Монмартрі, потрібно обов’язково звернути в сторону (в бокові вулички) з центрального туристичного маршруту, який описаний у всіх путівниках від Lonely Planet до “Что посмотреть на Монмартре”. 

 

У Левика настає сонна година. Для нас це означає можливість і потребу в довгій прогулянці. Вирішуємо вертатися до Ейфелевої вежі пішки. Наш шлях проходить по не зовсім туристичній зоні Парижу. Найцікавіше те, що відрізняється вона від туристичної лише відсутністю величезної кількості відвідувачів.

DSC03173 DSC03175 DSC03174 DSC03161 DSC03317 DSC03318 DSC03312 DSC03321 DSC03322

DSC03121  DSC03169

Проте по дорозі нам трапляється Grand Opéra – велика, цікава споруда. Та значно цікавіше послухати вуличних музикантів, які співають на її сходах.  Після цього попадаємо на другу з п’яти королівських Паризьких площ – Вендомську(Place Vendôme). В її центрі стоїть одноіменна 44-х метрова колона із статуєю Наполеона зверху.

DSC03326

DSC03325 DSC03328 DSC03332

І знову почався дощ. Проте, для нас це – зовсім не завада. Так приємно гуляти вуличками, коли всі люди ховаються, приємно відчувати свіжу вологість повітря, яким воно стало в дощ, приємно, що не жарко, а дощ тепленький і вітру немає. Додому вирішили добиратися корабликом, так як на ньому ще не каталися. Нічого нового ми не побачили, зате Левику дуже сподобалось те,  що він плавав на справжньому кораблі.

DSC03345 DSC03346 DSC03358 DSC03359 DSC03038 DSC03039 DSC03115 DSC03112

Після такої хорошої прогулянки в кафешці, в районі нашого готелю, нас чекала найкраща вечеря в Парижі. Парадокс заключається в тому, що крім найсмачнішого цибульового супу, тут щей найуважніші офіціанти-французи і найдешевші ціни :-). Цей заклад нажежить до таких, де більшість відвідувачів знають по імені. Знову підтверджується теорія про те, що найкращі кафе ті, що зроблені для місцевих, а не для туристів.

DSC03032 DSC03176

Наступний ранок пройшов на дитячому майданчику в нашому районі.  Хочу відмітити те, що місць де можна побігати дітям тут дуже багато. І в результаті Париж є дуже комфортним для подорожуючих з маленькими дітьми.

DSC03336 DSC03148

Нарешті настала пора підсумку. І буде він короткий і простий 🙂

Париж – місто, про яке склалось найбільше міфів і стереотипів. І сюди варто потрапити лише для того, щоб розібратися де правда, а де ні.  Про себе – не можу сказати, що мені тут дуже подобається. Але тут цікаво, комфортно, приємно і все зроблено для нормального життя людей. А ще я тепер точно переконана – у Парижі можна і варто гуляти в ДОЩ !

 

 

 

 

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *