Дорожні замітки: 6 тисяч км навколо Греції

Греція Корисні поради
greece_auto

Щоразу, при плануванні наступної подорожі у Європу, в нас виникає питання вибору транспорту: авто, чи літак. Так як, поїздка в Грецію була складною і довготривалою, то їхати ми вирішили на власному автомобілі. Ця автоподорож для нас із сином стала найдовшою, перетинала велику кількість країн, включала в себе паромні переправи, і тому виділена в окремий пост.

Почнемо з самого початку:

Візові питання.

Греція – країна Євросоюзу, тобто українцям сюди можна потрапити із будь-якою дійсною шенген-візою. Якщо шенген-віза одноразова, то добиратися сюди варто через тимчасово безвізові для України Румунію, Сербію, Македонію,  якщо ж багаторазова, то проїхати можна через Польщу, Словаччину, Угорщину, Сербію, Македонію. Ми вибрали другий варіант, оскільки в більшості учасників подорожі були польські мультивізи, крім того, починаючи з Словаччини вся дорога до Греції автомагістраль.

 

Кордони.

Україна-Польща(Краковець) : в п’ятницю ввечері черги майже не було. Стандартні питання: куди їдете, що везете, відкрийте багажник, і т.д…

Польща-Словаччина-Угорщина : кордонів як таких немає. Можуть лише стояти знаки обмеження швидкості. Про переїзд в іншу країну ми дізнавались лише по табличці з описанням нових правил дорожнього руху.

Угорщина-Сербія : черг немає (неочікувана для нас ситуація на стику шенгену з не-шенгеном). На кордоні перевіряли лише сербські машини. У нас угорці тільки подивились на візу, серби поставили штамп про в’їзд на їхню територію.

Сербія-Македонія : все проходить дуже швидко, македонці ставлять в’їздний штамп з побажанням щасливої дороги.

Македонія-Греція : знову в’їжджаємо в шенген і греки ставлять відмітку про в’їзд, навіть не поцікавившись куди їдемо і що везем.

По дорозі назад ситуація на кордонах була аналогічною, за винятком сербсько-угорського. Там зустріли чергу машин у коридорі NON EU: довелось хвилин 40 почекати.

Виходить, що найдовше і найскладніше нам виїхати з України. А далі – “велкам”.

 

Час.

Дорога Ternopil – Katerinis (містечко біля Thessaloniki). Виїзд в п’ятницю ввечері – приїзд у полудень неділі. 1-й день : 300 км і ночівля в польському Rzeszow; 2-й день : 1100 км і ночівля в Сербії поблизу Vranje; 3-й день : 380 км до пункту призначення.

Дорога Kefalonia(острів в іонічному морі) – Ternopil. Виїзд в четвер зранку – приїзд в суботу пізно ввечері. 1-й день : паромна переправа + 700 км і ночівля в Македонії поблизу Kumanovo; 2-й день : 1100 км і ночівля в Словаччині поблизу Presov; 3-й день : закупи в польському Rzeszow, 2 години на нашому кордоні, 400км і ми вдома.

 

Дорога.

Правила дорожнього руху всіх країн Євросоюзу можна знайти тут ( хороший ресурс, тільки часом підлагує…), по іншим країнам – варто почитати тут.

Дані про всі платні дороги Європи – тут. На цьому сайті також продаються вінєтки.

Розрахувати вартість палива + плату за дороги для вибраного маршруту дуже зручно в Мішеліна тут.

В загальному, якщо хотіти приїхати в Грецію лише на море і в одне місце, то сім’ї з 3-х чоловік дешевше і швидше получається летіти чартером зі Львова. Але, якщо є бажання поїздити по цікавим місцям цієї країни, пожити в різних її частинах, взяти з собою велосипеди в подорож і на це все є хоча б 2 тижні, то вигідніше і зручніше виходить їхати власним автомобілем.

 

Детальніше по країнам по нашому автошляху:

Польща: майже добудована магістраль Korczowa-Rzeszow (саме через це “майже” вона поки-що безплатна), а дорога на Словаччину з Rzeszow проходить через населені пункти, тому їдемо зі швидкістю: 90-50-90.  Зони відпочинку (rest area) як такі, особливо не зустрічалися, оскільки ми магістралями дуже мало користувались. Ціна на дизпаливо одна з найдешевших. Мова в поляків дуже близька до української, крім того вони часто розуміють англійську. Валюта в країні – польський злотий, і скрізь можна розрахуватися пластиковою карткою.
Словаччина: автомагістраль лише між Presov-Kosice. Як виявилось пізніше, не варто купляти вінєтку задля цих 30км дороги, так як альтернативною їхати не набагато довше. Що найбільше здивувало у цій країні: дорожня поліція з “фарою” стоїть на кожному кроці. Можливо це пов’язано із тим, що ми їхали не магістралями… Мова в словаків дуже подібна до польської ( в них навіть багато слів однакові) і тут також переважно знають англійську. Валюта – євро, розрахунок карткою безпроблемний.
DSC05130 DSC05129 DSC05128 DSC05127

Угорщина: автомагістралі. Дуже гарна система доріг і одна з найкращих систем оплати за них: вводиш номер машини он-лайн, бажані дати, оплачуєш карткою, ні яких стікерів на вікно чи чеків не потрібно. Надзвичайно зручно. Наскільки вони ретельно відловлюють тих, хто не оплатив  – не знаю, але ми бачили в кількох місцях попередження про штрафи. Вздовж всіх магістралей тут висить лише соціальна реклама, яка нагадує водію про правила дорожнього руху: дотримуйся безпечної дистанції, не говори по телефону без гарнітури, не забувай про паски безпеки, і т.д. Окремо хочеться відмітити їхні rest area, що виявились найкраще обладнаними на нашому шляху, практично всюди крім заправок є кафешки з дитячими майданчиками, часом навіть із спортмайданчиками для дорослих. Крім того, ці місця відпочинку зустрічаються часто. Угорська мова здалась нам не подібною ні на що – якась вона ну зовсім не зрозуміла. Проте, радує, що весь обслуговуючий персонал розмовляє англійською. Валюта – форінт, який всі без проблем переводять у євро, або дають можливість розрахуватися карткою.

Сербія-Македонія: майже вся дорога автомагістраль, за дуже малим винятком ( де проводять ремонти, або ті 100км, що йдуть горами). На даний момент тут діють дві системи оплати за користування автошляхами: при в’їзді на платну дорогу ( 1-3 Євро), або ж на виїзді, згідно кількості пройдених кілометрів. Оплату приймають у місцевій валюті, в євро, або за допомогою пластикової картки. Дуже зручно, як на мене. Якість дорожного покриття на магістралях трохи гірша, ніж в попередніх країн Єврозони, але цілком придатна для комфортної їзди зі швидкістю 120км. Restarea у Сербії дуже подібні до угорських: переважно новенькі, із зонами відпочинку для дітей, а в Македонії – трошки гірші. Цікаво, що в цих країнах – кириличний правопис, і значення багатьох слів вгадується легко. Але останнім часом, у зв’язку із бажанням стати ближчими до Європи, тут додатково ввели латиницю. В цих країнах нам часто  траплялися представники старшого покоління, які говорили російською мовою, а англійської не розуміли 🙁 . А ще, проїжджаючи через кілька міст Сербії,  особливо через її столицю Београд, складається враження, що попав у радянський союз: такі ж будинки, такі ж двори, такі ж вручну виписані купони з печаткою дають в готелях на сніданок, такі ж авто їздять по дорогах ( дуже багато ВАЗів, ЛАДА, і т.д.)

DSC05126 DSC05124 DSC05123

 

Греція: між основними містами магістралі. Оплату за них збирають подібно до сусідніх Сербії і Македонії: при в’їзді. Дорожнє покриття – таке ж як у них. Одним із неприємних моментів було те, що за користування автомагістралями не можливо розрахуватися кредитною карточкою – тільки готівка і тільки Євро. :-(. Restarea – гірші, ніж у навіть у сусідів. Заправки переважно старі. А на Магістралі N2 з ними взагалі проблема: або немає, або такі, що на них страшно заправлятися. Тут далеко не завжди є кафешки в зонах відпочинку  і за час подорожі не було помічено жодного дитячого майданчика :-(.

Проте,в Греції дуже лояльна поліція. Власний приклад: дві смуги, розділені суцільною лінією, дозволена швидкість – 100 км/год. Попереду нас їде машина поліції на 20 км/год повільніше, і посувається на праву обочину лише для того, щоб дати дорогу іншим учасникам руху.  Чи ще один приклад: знак “зупинка заборонена”, під яким стоять близько 10 машин. Перший поліцейський під’їжджає до кожної машини і попереджує про штраф, просить не зупинятися, а вже наступний їде за ним і виписує тікети тільки тим, хто не від’їхав. Можливо вони тут такі добрі тому, що система у зовсім інша, чи тому що, як розповідають місцеві, нікому в голову навіть не прийде запропонувати гроші поліції замість виписування штрафу?

DSC05121

Ось такі нам різні країни зустрічались по дорозі.  Наступним розділом хочеться описати загальні правила для довгих подорожей на автомобілі. Це зроблю я тому, що такі подорожі у нас бувають часто, і тому що це найзручніший вид транспорту, який дає найбільшу свободу,  а також тому, що я взагалі не люблю довго перебувати в одному місці, відповідно не люблю довгих переїздів і хочу зробити їх максимально приємними для всієї нашої сім’ї, включаючи 2-х річного сина.  Отож, для того, щоб навіть найдовший переїзд був не втомлюючим і цікавим варто дотримуватися таких правил:

  • Перед будь-якою подорожжю перевірити стан свого авто: тиск в колесах, рівні масла і гальмівної рідини, справність фар, інших світлових покажчиків, кондиціонера і радіо, заправити повний бак.
  • Приготувати аварійний комплект: інструкція по керуванню автомобілем, страховка на авто, ліхтарик, додаткові запобіжники, світловідбиваючий трикутник, вогнегасник і аптечка.
  • Довготривалу їзду треба починати обов’язково добре виспаним – щоб надовше вистачило “заряду батареї”.
  • Найкраще мати двох водії в одному авто – це збільшить можливий час безперервної їзди, а також значно полегшить орієнтування на місцевості, пошук готелю, заправної станції, правильного напрямку дороги.
  • Важливо добре закріпити весь багаж, а особливо, якщо є такі об’ємні речі, як лижі, велосипеди, або ще щось. Бо на великій швидкості може трапитися різне.
  • Не варто розраховувати на один лише GPS: сучасні гаджети дозволяють мати різні програми навігації у різних місцях: телефони, ноутбуки, планшети. Багато хто радить мати щей паперові карти для повної впевненості.
  • Всі ключові місця на маршруті необхідно виділити наперед і завжди знати в якому напряму їдете, бо часто бувають ремонти доріг, об’їзди, аварії, про які GPS ще не знає.
  • Не можна пити алкоголь перед подорожжю: звичайно, одне пиво до інтоксикації не призведе, але точно викличе сонливість організму.
  • Не дозволяти рівню палива опуститися нижче четверті баку. На не магістральних дорогах часто буває так, що до найближчої нормальної заправки дуже далеко, або вона закрита.
  • Харчування: не можна їхати голодним – це значно знижує концентрацію і як наслідок – є небезпечним  для водіння. Так само, не можна споживати їжу в великій кількості, оскільки це викличе відчуття втоми в організмі. Найкраще мати з собою швидкі снеки: фрукти, сухофрукти, горіхи, йогурти, батончики з мюслі і охолоджену воду для втамування спраги.
  • Взагалі існує правило водіння: зупинятися кожні три години їзди, або тоді, коли відчуваєш втому, чи сонливість. Навіть коротка зупинка на 5 хвилин дає дуже багато: водій встає, розминає ноги, спину, а діти в цей час можуть  побігати, пострибати. В такому випадку значно підвищується концентрація людини під час наступного участку їзди, а отже і збільшується безпека руху.
  • Важливу роль грає музика. В машині завжди варто тримати ту музику, яка подобається і здатна підняти настрій: не рекомендується надто важка, бо викликає агресію, або дуже повільна – сонливість.
  • Потрібно періодично відкривати вікно для провітрювання, це також стимулює пожвавлення для організму. А температуру в салоні тримати таку, щоб не було душно – краще проходніше.
  • У випадку подорожі з дітьми найкращим помічником є планшет із мультиками та іграшки. Також, варто зробити так, щоб дітям також було цікаво дивитися на дорогу. У нашому випадку, дитяче кріселко розташоване посередині і син завжди “допомагає” їхати .
  • Використання круїз-контролю застерігає від перевищення швидкості і дає можливість більше насолодитися навколишніми краєвидами.
  • Якщо їдуть 2 машини в парі : дуже помічними є рації, особливо за кордоном, де роумінг дорогий. А про правила їзди і зупинок треба чітко домовлятися наперед, щоб потім не виникало запитань. Ну в цій галузі нам ще вчитися і вчитися….
  • Якщо доводиться їхати більше 12 годин до пункту призначення – то краще зупинитися на комфорну ночівлю для відновлення сил і енергії. Емпіричним шляхом було доведено, що максимально комфортна відстань для сім’ї по європейським автошляхам – 1000 км вдень мішаної магістрально-звичайної дороги. Більше не варто, хіба, якщо через 200 км кінцева точка призначення.
  • Варто задумуватися про місце ночівлі за 1.5-2 год до бажаного часу: приблизно стільки в середньому потрібно для того, щоб знайти підходящий мотель. Ну звичайно, тут можна заперечити, що це ще дуже залежить від дороги, але у цій подорожі і всіх наших попередніх цей показник був саме такий. Бронь готелів наперед економить час і нерви, але на дорозі може трапитися всяке, і часом складно вкластися у виділений час.
  • І найголовніше правило – “enjoy your drive”, тобто завжди, завжди отримуйте задоволення від подорожі. Знайдіть те, що подобається у дорозі: будь-то краєвиди, які варто зупинятися і фотографувати, чи зони відпочинку, де можна навіть просто походити, чи спостереження за життям придорожніх містечок. Краще витратити на 2-3 години більше на дорогу, але зробити так, щоб вона приносила задоволення всій сім’ї.

 

З народженням сина всі свої подорожі ми проводимо з ним. І цікавим є той факт, що за свої три неповні роки він настільки звик з нами їздити, що зовсім нам не заважає, а навпаки: стимулює робити частіші зупинки, розминатися, побігати, краще харчуватися у дорозі, добре висипатися, і як наслідок не перевтомлюватися і отримувати більше задоволення від їзди.

DSC04811  DSC04627 DSC04256DSC05042 

І на останок кілька слів про паромні переправи з авто. Так як Греція – країна безлічі островів, велика кількість з яких зовсім не маленькі, то водний транспорт тут дуже актуальний. Чесно кажучи, до цієї подорожі я дуже погано ставилась до плавання на кораблях.

Але паром – це зовсім інша річ. Його можна порівняти з поїздом: їздить по графіку, квитки в сезон на популярні напрямки розходяться надзвичайно швидко, в середині часто є ресторан, чи каюти для спання, а пливе він по воді так, що якби не виглянув у вікно, то і не знав би, що ти в морі.

В Греції внутрішні пароми плавають різної величини: нам траплялись і такі, що вміщають в себе по 200 машин. Якщо планується переправа з авто і в розпал сезону, то квитки краще купляти он-лайн за 2 тижні до планованої дати подорожі ( для цього шукаємо по назві ferry tickets і стараємося брати на сайтах самих компаній). Цікаво, що у них є неписане правило: якщо хтось купив квиток і не встиг на паром, то його пересадять на наступний.

Загрузка на паром починається за 10-30 хв до відправлення залежно від величини парома. Процес організований дуже гарно: машини або розвертаються всередині, або відразу заїжджають задом. При нас паромчик з Кефалонії на материк загрузив 70 машин за 15 хвилин.

І хоч задоволення переправити машину на паромі не дешеве ( нам доводилось оплатити за авто чотири вартості людського квитка), але це зручно: поставив машину, закрив всі речі і пішов насолоджуватися краєвидами попиваючи грецьке фраппе на палубі. Можна також відвідати місцевий ресторан.

Коротше кажучи. Пароми раджу спробувати всім, навіть не любителям кораблів.

 

DSC04815 DSC04864

 

DSC05085 DSC05083 DSC05082 DSC05078 DSC04875  DSC04843 DSC04832 DSC04829 DSC04828 DSC04826 DSC04823 DSC04822 DSC04820 DSC04819 DSC04818  DSC04813 DSC04812  DSC04809

Comments are closed.