Де покататися на лижах: Гранд Валіра, Андорра

030814_1959_30.jpg

Андорра… При згадці про цю країну в людей зазвичай виникає запитання: “А де це і що в ній такого, щоб туди їхати?” Тому пропоную згадати географію:
Андорра – це окреме князівство Європи в серці Піренеїв на межі Франції та Іспанії. ЇЇ площа 468 км, а населення – 85 тисяч. Для кращого розуміння останньої цифри скажу, що населення найменшого обласного центру України становить 117 тисяч. Офіційна мова – каталонська. Але, як розповідають місцеві, нею практично ніхто не говорить і використовують іспанську. Також, багато людей спілкується  французькою і португальською. Англійську на такому ж рівні, як російську (!) знають тільки ті, хто часто має справу з іноземцями. Основу валового доходу країни становить індустрія туризму: гірськолижні курорти, та статус зони безмитної торгівлі. Так, Андорра не є членом Євросоюзу, проте використовує валюту Євро.

Потрапивши в цю країну одразу хочеться “скинути капелюха” перед андорцями. Ці гірські жителі, маючи в своєму розпорядженні далеко не найпривабливішу частину землі, побудували тут справжню європейську країну: ідеальні дороги, численні тунелі, мости, будинки на схилах… і це все постійно розвивається…. Можливо це тому, що андорці мають одну з найвищих у світі середню тривалість життя – 84 роки?

Основна причина нашого відвідання Андорри – катання на лижах. Тож, розпочну із практичної інформації, без якої сюди не потрапити, а далі перейду до самого катання.

 

1. Проживання в Андоррі. 

 Тут є 2 основних варіанти проживання: столиця Andorra la Vella, або ж у містечках під гірськолижними схилами. Для вибору оптимального варіанту розставляємо пріоритети: чим будем займатися найбільше часу, яким складом їдемо, на що готові закрити очі.

Хто не дуже впевнено себе почуває на лижах, їде в Андорру перший раз і планує пошопитися не в останню чергу, то варто селитися в столиці.  Майже кожен готель має свій трансфер до гірськолижної зони. Та і по всьому місту розташовані зупинки, з яких курсують безплатні шатли в гори. Добирання до фунікулера в середньому займає пів години, в залежності від того, до якого саме їхати.

Для тих, в кого на першому місці катання і хто може змиритися із проживанням в “глухому” селі без великої кількості розважальних закладів, є зміст поселитися прямо під підйомниками у Soldeu, El Tarter, Pas de la Casa чи Grau Roig. По цінам перші 2 варіанти приблизно однакові.

Ще один варіант – щось середнє між першим і другим: поселитися у більших містечках Encamp і Canillo. Але тут будьте готові до черг на фунікулер і до довгого підйому. Funicamp (що піднімає на гору з Encamp) – найбільший фунікулер у Європі. За 25 хвилин проїжджаєш 6 км і додаєш 1200м у висоті. Красиві вигляди і закладання вух забезпечено. Вартість проживання в цих містечках в середньому нижча, ніж у попередніх випадках.

♦ TIP:  В Андоррі, як і всюди, проживання в апартаментах дешевше, ніж в готелі. Особливо на це варто звернути увагу, якщо їде не одна пара.  Цілком адекватні ціни на апартаменти бувають на booking.com. Звісно, бронювання варто робити заздалегідь: за 3-8 місяців до подорожі. 

 

2. Як дістатися в Андорру.

Андорра не має власного аеропорту, але має відкриті кордони з Іспанією і Францією, через які і здійснюється в’їзд на територію Князівства. Для в’їзду необхідно отримати візу будь-якої держави ЄС, яка підписала Шенгенську угоду. 

Найближчі аеропорти знаходяться в містах Барселона(Іспанія) та Тулуза(Франція). Їх з Князівством з’єднує близько 200 км автошляхів. Якщо планувати коротку подорож в Андорру, то варто скористатися авіатранспортом, оскільки з України сюди їхати мінімум 2.5 тисячі кілометрів.

♦ TIP:  При виборі лоукост авіакомпанії не забуваємо уточнити в який саме аеропорт прилітає літак. WizzAir, наприклад, прибуває в “Barcelona Girona”. По факту, цей аеропорт знаходиться за 150 км від міста і ніякого відношення до Барси не має, а повна його назва: Girona Costa Brava. Це скромне переіменування аеропорту може стати неприємною несподіванкою, адже із Жирони значно складніше і дорожче добиратися, ніж із Barcelona El Prat.

З аеропорту до Андорри є кілька варіантів добирання: рейсовий автобус, трансфер готелю, приватний шатл, таксі, або ж оренда машини. Найдешевше – рейсовий автобус, вартість квитка на який стартує від 25€ за людину в одну сторону. Якщо це буде з Жиронського аеропорту, то – від 45€. Ще одна особливість рейсових автобусів – вони їздять по визначеному графіку: із El Prat – кожні 2 години, з Girona – лише двічі на день.

♦ TIP:  Novatel – один із рейсових автобусів. Квитки можна купити заздалегідь. А чи варто? Тут зрівнюємо ризики запізнення літака із ризиком не попасти на останній автобус із Жирони…

 Згадавши шкільні уроки з математики, приходимо до висновку, що оренда машини на 7 днів у аеропорті Girona буде вартувати дешевше, ніж квитки на автобус в обидві сторони для 3-х людей. А у планах ще відвідання Барселони… Процедура бронювання авто тут так, як і всюди, але машину треба замовити онлайн і заздалегідь, оскільки по факту її може не бути. В Жиронському аеропорті є лише 4 представництва “Rent car”: Europcar і три лоукости. Зрозуміло, що в останніх буде дешевше, але готуйтеся до особливих умов.

♦ TIP:  При оренді авто у лоукоста (компанії, що має непристойно низьку ціну, наприклад 40-70€ на 7 днів) , в першу чергу звертаємо увагу на:

  • ціна дитячого кріселка – зазвичай його дешевше купити в супермаркеті, або привезти з собою. Не забуваємо, що дитяче автокрісло – обов’язкова вимога для порожей з дітьми у Європі.
  • в ціну включене лише базове страхування, а це – подряпини на пластикових молдінгах. Варто докупити full insurance, хоча б для того, щоб із спокійною душею залишати авто на тісних паркінгах.
  • маленькі компанії можуть не приймати до оплати дебетні пластикові карти та готівку.
  • зазвичай на авто дозволяють виїжджати у Іспанію, Португалію, Гібралтар. Андорра – за додаткову оплату, або заборонена. 
  • умови повернення паливного баку. Full – full: найвигідніше. При full-empty доведеться купити повний бак пального за найвищою із всіх можливих ціною. 
  • гума, яка стоїть на колесах. В Барселоні в лютому температура рідко опускається нижче 10°C. А в Андоррі в цей час сніг. Бажано, щоб була хоча б “всесезонка”.
  • ланцюги/сітки на колесах – це обов’язкова умова при їзді по засніжених дорогах. Зазвичай 7-ми денна оренда коштує дорожче покупти ланцюгів у супермаркеті. 
  • чомусь у лоукостів брокери погано володіють англійською мовою. Будьте готові говорити іспанською, або прочитати всі умови наперед.
  • депозит за машину (~400€), який резервують на пластиковій карті можуть повертати до 32 днів. 
  • години роботи, а саме: коли можна взяти і повернути машину.

З Барселони в Андорру можна заїхати двома шляхами: через Францію, або зі сторони Іспанії. Історія нашого добирання варта окремої розповіді, проте спробую її викласти кількома реченнями. Навігатор вибрав перший шлях, оскільки El Tarter знаходиться ближче до кордону з Францією. Окрім таблички Франція, ніщо в порівнянні з Іспанією, особливо не змінилось: ті ж якісні дороги, ті ж містечка та села. Про наближення до гір нагадувало постійне зниження температури: +20 у Жироні, +12 при в’їзді до Франції, проте ані снігу, ані лижного настрою ще не було. Як тільки ми почали підніматись у гори, все кардинально змінилося. З легкого снігопаду – у снігову заметіль. На щастя, машин на шляху практично не було. Вузька дорога, вірніше, її розчищена декілька годин тому, але вже заметена частина, серпантином звивалась у гору. Що разу, розвертартаючись на 360 градусів ми піднімались все вище і заметіль все дужче лютувала. При видимості на дорозі метрів 15 – це нереальні відчуття. На в’їзді в Андорру прикордонник навіть голову з вікна висунув, лише махнув – проїжджай. Ось так, останні 45 км до Андорського El Tarter ми проїхали за 1.5 години. 

 

3.Погода. Коли краще їхати на лижі.

Лижний сезон в Андоррі триває з грудня по березень. Січневі проблеми із сніговими заметами, як на високих альпійських курортах, їй не властиві. Проте, бувають дні, коли сонця немає і видимість на лижних трасах погана. Вгадати погоду наперед – дуже складно. За 6 днів в середині лютого, які ми провели в Андоррі: на зоні катання Soldeu-El Tarter температура піднялась із -12ºС до +5ºС. В Andorra la Vella – снігом і не пахло: + 15ºС. В Барселоні: +22ºС. Така ситуація з температурою, як розповіли нам місцеві, – звична. Залишається сподіватися на удачу.

 

4. Катання на лижах – Grand Valira (Гранд Валіра).

Grandvalira – велика гірськолижна зона, що об’єднує 6 “провінцій” Андорри: Pas de la Casa, Grau Roig, Soldeu, El Tarter, Canillo, Encamp. Всі містечка знаходяться по дорозі з Франції в Іспанію. Зона катання знаходиться на висоті 1710 – 2650 м. Кількість підйомників – 67.

Лижникам тут дістається 210км трас, більшість із яких є простими:

  • зелені – 15%
  • сині – 38%
  • червоні – 28%
  • чорні – 19%

Тобто, як бачимо, катання в основному розраховане для новачків. Через що, на простих схилах їх дуже багато. Людям із червоно-чорним рівнем катання трохи не зручно. Кілька разів ми натрапили на невідповідність кольору траси до крутизни схилу: деякі чорні були такі як сині. Одна синя – як червона.

Підйомники. Чесно кажучи, це було одним із найбільших розчарувань. З чотирьох міст в зону катання піднімають фунікулери(гондоли). Години роботи: з 9:00 до 17:00 (крісельні підйомники закриваються в 16:00). Якщо прийти пізніше (~ 10 ранку), то півгодинне стояння в черзі не минути. Pas de la Casa і Crau Roig знаходяться на верху, біля підніжжя крісельних підйомників.

На крісельних підйомниках черг не було ( лиш одного разу ми прочекали “аж 5 хвилин”). Але, натомість, стикнулися з тим, що багато з них є старими і дуже повільними. Ті що новіші –  такі, як в Буковелі. В загальному на Буковелі на підйом витрачається менше часу (за що їм честь і хвала). Такими австрійськими зручностями, як супер-швидкий підйом, кришки від снігу чи підігрів крісел тут навіть “не пахне”. Бугелі на трасах для новачків – їдуть зі швидкістю підйому ногами, на інших схилах – цілком пристойні.




Якість покриття. Тут нам дуже бракувало свіжо-проратраченого і гарненько вигладженого австрійського схилу. Можливо не пощастило, оскільки щоночі падав сніг, а ратраки починають їздити ввечері… Але були місця, де вже з самого ранку кататися просто неможливо.

Окремо хочеться відзначити Гранд-Валірську систему маркування. Всі підйомники мають назву, перша частина якої (TSF4, TSD6) вказує на тип підйомника, а друга – його ім’я. В результаті, маємо щось на зразок: TSF 2 COLL BLANC. Кожна траса також має своє ім’я (Rossinyol, наприклад). Спуски супроводжують цифри з кольором і назвою траси, які розташовані в порядку спадання, в залежності від кількості метрів до кінця. Як на мене, то довгі назви значно важче запам’ятати і в них важче орієнтуватися, ніж з цифрами. Хоча… На третій день ми вивчили всі підйомники і звикли. Але до цієї системи маркування звикаєш довше, ніж до австрійської, наприклад.




Траси, які сподобались:

  • llop і сусідня miquel – середньої довжини і приємні;
  • траси, які спускаються з Pic del Cubil: Grio, Perdiu Blanca і Aigues Tortes – червоні, короткі, але широкі і небагатолюдні. Причому всі три різні і цікаві. Ще одна особливість цієї зони: бугіль TK піднімає швидше, ніж крісельний підйомник TSF 4;
  • Serrat Pinos – довга траса, на якій можна кататися навіть в той час, коли на високих піках погана погода (вітер, сніг);
  • moreto – найкращий з можливих спусків з Pic del Cubil в Grio;
  • На montmalus піднімає одноіменний бугіль, який робить поворот на 90º.Траса сподобалась своєю затишністю ( особливо коли на Pic del Cubil видимість 2 метри із-за погоди) і небагатолюдністю (можливо тому, що до цього бугіля треба спеціально їхати – він знаходиться трохи осторонь).
  • Jordi Angles і llac – дуже цікаві суміжні траси, що переходять одна в одну. Причому спускатися по першій простіше і приємніше. А чорною її позначили мабуть тому, що є одне небезпечне місце, з якого падати дууууже високо.
  • directa I, directa II – широкі, цікаві траси, схил дійсно червоний. Але їхати сюди треба з самого ранку, так як це рідна гора для Pas de la Casa. До обіду траси закатають до величезних горбів і людей стає дуже багато, особливо чайників. А чайник на червоному схилі – це велика небезпека.
  • Rosinyol – дуже довга і прикольна траса: вигляди + приємне катання.

♦ TIP:  В цій подорожі ми використали новий підхід до катання – планування заздалегідь. Виглядало приблизно так: перший день виїжджаємо на схил і їздимо хаотично в різних напрямках, траси і підйомники вибираємо по красі. За наступні два дні детально вивчаємо кожну половину трас по оптимальному маршруту, написаному ввечері. Це значно зменшує час стояння перед картою схилів, вибір маршрутів, ймовірність виникнення ситуації, коли хтось не туди повернув. Четвертий день – найкращий: їздимо по тих трасах, що найбільше сподобалися і вибираємо де треба приїхати зранку, а де – ввечері. П’ятий день – цілий день катаємося з сином, який вже закінчив лижну школу і більш-менш впевнено почувається на зелених зонах.



У кожному із шести секторів є снігові парки різної якості – любителі тут мають що робити.

Зручності на схилах. На горі, куди піднімається фунікулер, зазвичай знаходяться кілька ресторанчиків, лижна школа, зона для катання новачків та велика карта. Попри це все, кафешку із красивою гірською панорамою було знайдено тільки одну: верхня частина El Tarter. Проте, тут користуються популярністю льодові бари і виглядають цікаво. Швидко-смачно-не дорого поїсти оптимально буде у buffet(self-service). У ГрандВалірі їх є 5: по одному в кожному секторі, крім Canillo.



Не зважаючи на те, що зона катання Grandvalira знаходиться досить високо, дуже цікавих краєвидів знайдено не було. Пейзаж чимось нагадує наш Буковель: ліси, гори… Відчуття величі гір, яке присутнє в Альпах тут немає. Але,  все одно красиво. На схилах час від часу трапляються жовто-чорні прапорці – місця для фотографування. З них відкриваються панорами гір і ще – це хороше нагадування про те, що варто зробити фото на згадку.







5. Катання на лижах – Vallnord.

Vallnord – ще одна зона гірськолижного катання в Андоррі. По величині приблизно така, як Буковель, тільки простіша: 63 км трас, 31 підйомник, 52% простих трас. Зона катання розташована на висоті 1550 – 2560 м. Складається із двох не з’єднаних між собою секторів: Arcalis і Pal-Arinsal. Один день катання вартує на 5€ менше, ніж в ГрандВалірі і добиратися доведеться через столицю, оскільки сектори знаходяться у другій частині Князівства. 


6. Катання на лижах з дітьми.

У наших подорожах є одна особливість – в них завжди бере участь маленький син ( не такий вже і маленький – 3 роки). Саме тому, питання катання на лижах з дітьми в Андоррі було вивчено детально.

Лижна школа. Так як, Андорр – курорт в основному для новачків, то і лижні школи тут найкращі (так пише видання: “Where to ski and snowboard”, і на практиці в нас жодних сумнівів з цього приводу не виникло).

В кожному секторі(за винятком Funicamp) є дитяча лижна школа, яка розташована біля фунікулеру. Приїжджати сюди треба зі своїм спорядженням, оскільки прокату на горі немає. Навчання в школі буває індивідуальним і груповим. Не залежно від типу навчання, сюди беруть дітей, яким вже виповнилось 3 роки. Інструктори в групах розмовляють іспанською і англійською, часом французькою; індивідуальні – російською, а в Soldeu є два україномовних.

Не лижний садочок (nursery) працює в Grau Roig ( діти від 12 місяців до 4-х років), Soldeu, El Tarter I Canillo (24 місяці – 4 роки). Обов’язково врахуйте те, що в Pas de la Casa і Encamp(Funicamp) садочка немає, а отже маля, яке не катається на лижах не буде де залишити. Ціни, станом на лютий 2014: 30.50€ за 3 години, 43.50€ – за 6 годин.

Найкращим варіантом для дітей 3-6 років, які тільки починають кататися на лижах є Snow Garden. Заняття триває 6 годин, починається щодня в 10 годині ранку і проводять його в групі до 10 діток. Перші три години діти “катаються” на лижах, звикають до снігу, грають в снігові ігри. Потім 1 годину відпочивають і обідають. А після обіду – катаються на санках і знову грають в ігри. 

Замовити Snow Garden можна на 3/5/7 днів. Триденне навчання коштує 120€. Після закінчення школи дітям дають медальки і сертифікати. Про те, що сюди варто віддавати дітей, свідчить хоча б те, що син кожного ранку просився в лижний садочок. Не зважаючи на іспаномовних викладачів, страх перед лижами в нього пройшов і плугом їздити він таки навчився.

Дитячі лижні траси. Це – особлива Андорська тема. У Гранд Валірі їх є три. Дитячі вони не тільки тому, що на вході стоїть табличка: “особам після 12 років сюди заїжджати не дозволяється”. А ще й тому, що сюди заїджаєш як в мультик: там кульки, слони, тигри, жирафи, різноманітні тунелі, столики і крісла, персонажі казок. І це все супроводжується цікавими звуками. Єдиний мінус цих трас – синя, а не зелена складність схилу і трохи вузько. Але, тим не менше, дітям хочеться сюди ще. Ще одна цікавинка для дітей є на дорослих пологих трасах – тунелі.

Зелена зона катання – це набір трас із” супер широким і супер пологим” схилом. Розташовуються вони біля фунікулерів та лижних шкіл. Траси ще можна назвати надпростими. Підйомники – якщо бугеля, то дуже повільні і низькі, щоб маленькі діти могли комфортно їхати; якщо крісельні – то на вході стоять по 2 хлопці, робота яких полягає в тому, що вони допомагають сісти на кріселко всім діткам і новачкам. Круто, насправді.

Тобто вчитися тут кататися – одне задоволення. Чим і скористався наш 3-х річний син :-).



 

7. Apres Ski

У Grandvalira немає трас для нічного катання. Із інших снігових активностей лише в Canillo є катання на санках, живий куточок і Ratrak skiing. Шкода, що останній ми побачили надто пізно, тому і не знаємо що це таке. Дитячих снігових майданчиків, як і сноутюбінгу знайдено не було.

Вечірнє життя. В El Tarter, де жили ми, ввечері дуже тихо. Є лише один гриль-бар і один нічний клуб при готелі. В Soldeu, Pas de la Casa, Grau Roig ситуація трохи краща, але до нашого Буковелю по кількості ресторанів їм далеко.

У Canillo є SportCenter із басейном, тренажерами, скелезазним стендом. А поблизу побудовано ще один величезний скелелазний стенд під відкритим небом, що відкритий лише влітку.

У Les Escaldes (передмістя столиці Андорри) знаходиться найбільший у Європі гірський термальний центр Caldea. Комплекс складається із купалень, лагун, джакуз, саун 8 різних типів, зони фітнесу, масажних кабінетів та соляріїв. Найцікавіша його фішка – джакузі на вулиці: сидиш собі в теплій булькаючій воді і милуєшся горським пейзажем, що навколо. Врахуйте те, що Caldea дозволяють відвідувати дітям, яким вже виповнилось 5 років. Для молодших облаштовали 4 дитячих майданчика біля комплексу, в парку Parc de la Mola.

Shopping. Кожному, хто збирається в Андорру, розповідають, що це – Duty Free країна. Факт підтверджується навіть в селі El Tarter. Єдиний їхній супермаркет “забитий” алкоголем, сигаретами, парфумами, шоколадом, цукерками в оптових пачках, сувенірами. Ціни – по українським міркам не дешеві. Але Європейці тут скуповуються  знатно. Ще одна гілка шопінгу, яка властива усім лижним курортам, – магазини спорядження. Вибір – не дуже великий, а ціни – добряче кусаються.  … ну і електротехніка –  не знаю, може в європейців це дійсно набагато дорожче, ніж у нас…

♦ TIP:  На тему шоппінгу в Андоррі ми провели одне дослідження: купили балаклаву в El Tarter на горі. В ТЦ “Pyrenees”, що в Andorra la Vella вона коштувала на 20% дорожче. В аеропорту за неї довелося б віддати ще +20%. І це при тому, що покупка на горі = переплата мінімум 30%, порівняно з тим, за що її можна було б придбати в інтернет-магазині. 

Andorra la Vella перекладається як Адорра – місто. Це – найвища столиця в Європі, що знаходиться на висоті 1023м над рівнем моря. Заснована вона ще в 13 столітті на березі річки Valira.

  • Щоб відчути стародавній дух, варто прогулятися вуличками кварталу Barri Antic до будинку парламенту Casa de la Vall.




  • Щоб подивитися, як зробили красиве містечко в суворих гірських умовах, варто прогулятися по набережній річки, заходячи при цьому в цікаві дворики.





  • Щоб зрозуміти, що може зробити з містом направленість на туристів і організація шопінгу для них – варто пройтися по вулицях Avinguda del Príncep Benlloch & Avinguda de Meritxell(~ 2000 магазинів duty free) . Саме тут зустрічаються дуже колоритні персонажі у норкових шубах до п’ят і на височенних підборах; не зовсім тверезі та зморені прогулянкою по магазинах лижники, що раніше обіду на схилі не появляються; та діти, які не розуміють за що їх так “мучать”.

Барселона. Якщо хтось планує поміж катанням на лижах відвідати столицю Каталонії, то варто врахувати, що дорога в одну сторону займає 3-4 години ( в залежності від трафіку та ситуації на митниці). Тобто, за один день це зробити можна, але тоді доведеться чимось пожертвувати, або ж провести ніч в Барсі. Значно кращим є варіант відвідати Барселону в кінці подорожі ( це якщо виліт з цього міста).



Підсумки. 

Все основне вже написано. Всі враження передано. На останок наведу лише кілька коротких асоціацій, які тепер виникають при згадці про Андорру:

  • Горда країна в серці Піренеїв.
  • Можна, все ж таки, в гірській місцевості побудувати казкову країну.
  • Тримовність: каталонська, іспанська, французька.
  • Як можна розвинути туризм: лижі, вело, хайкінг, скелелазіння, мотоспорт…. та ще багато іншого.
  • Термальний комплекс Caldea.
  • Зона duty free: це плюс і мінус одночасно.
  • Найвища Європейська столиця – Andorra la Vella.

Катання на лижах:

  • Найкраще місце для новачків.
  • Рай для дітей.
  • Далеко не найкраща система підйомників.
  • Дешевше ніж на Альпійських курортах.
  • Непередбачувана погода.
  • Наступного разу ми поїдемо не сюди.

 

Comments are closed.